Корисне

За что я люблю украинский язык

Все дети мечтают быть большими, и только украинские дети – великими.
Все девушки, выходя замуж, становятся женами, и только украинки – дружинами. 
Еще очень хочется, чтобы тебя не просто любили, а еще и кохали, чтобы тебя не просто понимали, но еще розуміли, то есть подходили с разумом, с умом… 
Хочется жить не просто в окружающем мире, а в світі, то есть в Свете. И быть не сливками (будто тебя слили), а вершками (вершиной) общества.

Як відрізнити вчительку від жінки звичайної :)

  

  Порада. Якщо Вас дратують балачки про буденність, та ще й не в піднесено-урочистому стилі, не читайте далі :) .

   Знаєте чому? А тому, що про нас, учителів, згадують зазвичай у випадку суспільного обурення:

 а) їм знову підвищують зарплату? За що?! 

 б) учні погано склали ЗНО; 

 в) учитель утратив обличчя;

 г) .... і окремо - День учителя :)

    Поки ще відпустка триває ( до речі, уже не в усіх), виправимо несправедливість і поговоримо про вчителів :).

 Автори різних жіночих видань наввипередки міркують про ефективність фізичних вправ, про дієти, способи саморозвитку, мотивацію на успіх... як відрізнити леді від не леді :) :) Наївні :) Подібні статті зазвичай перегукуються між собою й не несуть нічого нового. Авторам просто на думку не спадає, що треба писати на вчительські теми :)

  Отже, незабаром до школи, у громадському транспорті й просто на вулиці з'являться вчителі, які за відпустку стають схожі на інших людей :), тому поговоримо про те, як відрізнити вчительку від звичайної жінки :)

   Одразу зауважу, ознаки, подані нижче, не цілком автобіографічні, сформульовані  внаслідок багаторічних спостережень :).

1. Хода. Учителька зазвичай поспішає: шкільний дзвінок привчає її до пунктуальності й уміння цінувати навіть 2-3 хв. (повірте, за 2-3 хв. можна встигнути багато) :).

2. Дозвілля. Учителька не ходить у розважальні заклади свого міста з двох причин: 

а) зазвичай там бувають її учні й не відомо кому більший дискомфорт :); 

б) зазвичай там бувають батьки її учнів, які неодмінно хочуть дізнатися, як їхні діти встигають у навчанні :)

3. Зовнішність. Зовнішність зазвичай типова... вона точно не носить міні, не фарбує волосся в рожевий колір - і не обов'язково через світогляд, а тому, що не хоче відволікати дітей на уроці :).

4. Позаурочний час. Учителька відвідує салони, спа. Проте, на відміну від жінки звичайної, вона не веде бесіди про здоровий спосіб життя чи модні тенденції нового сезону, а перевіряє зошити :). Хоча, наприклад, своєму перукареві чи іншому майстру залежно від настрою годинами може розповідати про учнів чи освіту взагалі :) 

5. У компанії. У незнайомій компанії вчителька шукає собі подібних; їй конче необхідно поговорити про своїх дітей (тобто учнів). Зазвичай такі теми розвивають тільки люди зацікавлені :).

6. Дві вчительки разом - це вже автоматично педрада, оминайте їхні гурти :).

7. На вулиці. Якщо, наприклад, від школи до магазину метрів 100, то вчителька може їх здолати за годину :). Жодні математичні розрахунки не здатні передбачити, скільки батьків (своїх учнів) і колишніх учнів вона зустріне дорогою :).

8. Зв'язки. Тільки вчительці можуть телефонувати колишні учні, а зараз студенти з проханням "що написати на цю тему?" :). У її телефоні більше 200 контактів, 150 з яких -точно її діти :).

9. Насамкінець. Якщо Ви одружені з учителькою... співчуваю :).

P.S. Шановні колеги (і не тільки), якщо Ви володієте інформацією про інші відмінності, пишіть у коментарях :).

P.S.P.S. Вибачте, якщо Ви у сполуці "жінка звичайна" вловили нотки іронії :) насправді іронічний акцент на слові "вчителька" :). 

  З любов'ю - до всіх читачів, особливо - до колег :).

Пам’ятка вчителю
для роботи з обдарованими дітьми

*  Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».

*  Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

*  Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

*   Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

*   Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

*   У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.

*  Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

*   Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.

*   Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

*   Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Пам’ятка вчителю

*  Завжди говори правду дітям, навіть тоді, коли це невигідно для тебе.

*  Не намагайся силою досягнути успіху.

*  Будь великодушним — умій прощати.

*  Не забувай хвалити.

*  Хвали в міру, вміючи.

*  Помічай найменші успіхи учня.

*  Оцінюй тільки вчинки дитини, а не її саму.

*  Знайди ключ до кожного.

*  Починай навчання не з букваря чи формул, а  з радості.

*  Коли розмовляєш з дитиною, завжди дивись їй в очі.

*  Висловлюйся як можна ясніше й чіткіше.

*  Не вбивай у дітях казку.

*  Думай про дитячий «банк щасливих спогадів».

*  Краще виховання — запрошення учня до роздумів.

*  Тільки наблизивши до себе дитину, можна впливати на розвиток його духовного світу.

*  Діти не повинні йти від вчителя підкореними.

*  Визнавай права учня на помилку. До того часу, поки у дітей є віра в добро, людину, ідеал, є й виховання.

*  Дитина ставиться до тебе так, як до неї ставляться дорослі.

*  Не кажи про учня «нездібний», а кажи: «Здібності у нього ще не розкриті».

*  Ніколи не карай учня, котрий завинив, одразу.

*  Не «заводься» з учнями. Ніяких нотацій.

*  Не можна говорити учням тільки про їх недоліки.

*  Не використовуй оцінки як засіб покарання.

*  Необдумане покарання дуже шкодить.

*  Нетактовність, несправедливість учителя — криміногенні.

*  Завищені вимоги до учня — одна з причин конфліктів.

*  Учень, упевнений у неможливості змінити щось, відмовляється від пошуку.

*  Від постійних невдач діти озлоблюються.

*  «Важкі діти — це ті, котрих зрадили батьки» (А.С.Макаренко).

Пам’ятка
класному  керівникові

Не  можна:

                1.  Постійно  критикувати  дитину, бо  вона  не  злюбить  вас та інших  людей.

                2.  Часто  насміхатись  над  дитиною, бо  вона  стане  замкнутою.

                3.  Постійно  дорікати  дитині, бо  в  неї  з’явиться  почуття безпідставної  провини.

                4.  Постійно сварити  дитину, бо  вона  стане  агресивною.

                5.  Лаятися, використовувати  фізичне  покарання.

  Необхідно:

1.     Підбадьорювати  дитину, тоді  вона  буде  впевненою  в  собі.

2.     Хвалити  дитину, тоді  вона  намагатиметься  стати  кращою.

3.     Поводитися  з  дитиною  чесно  і  справедливо, і  вона намагатиметься  бути  справедливою.

4.     Створювати  умови, щоб  дитина  почувала  себе  у  безпеці, тоді  вона  вчитиметься  вірити  у  людей.

5.     Постійно  підтримувати  дитину, заохочувати  і  розуміти, тоді  вона  буде  любити  і  поважати  інших.

15 лайф-хаків, які допоможуть розвинути емпатію (те, чого найбільше потребує світ)

Уявіть собі, що у вас немає друзів

Вам нема до кого звернутися, з ким поплакати чи посміятися, поділитися секретами або просто побути собою. Була б пустота і порожнеча там, де повинна бути знайома і дорога серцю людина. В самоті не було б нікого, хто б проявив емпатію і втішив у смутку.

Кожного разу, коли ми проходимо випробування та зіштовхуємось із викликами в житті, є люди, до яких ми звертаємося за допомогою. Залежно від того, через що ми проходимо, ми прагнемо, щоб люди зрозуміли, тому що вони або пережили ту саму проблему раніше, або проживають її зараз.

Отже, що таке «емпатія»?

Емпатію часто плутають зі співчуттям, адже обидва поняття стосуються того, як одна людина переймається почуттями іншої. Перш ніж продовжувати, важливо визначити різницю між ними з метою уникнення плутанини та дезінформації.

Відчувати співчуття – означає співчувати чиїмось стражданням чи труднощам. Емпатія– це відчуття саме того, що хтось переживає в конкретний момент. Ніби ви знаходитесь на місці іншої людини, відчуваючи саме те, що відчуває вона.

Коли ти відчуваєш емпатію, ти втілюєш в життя одне з мудрих тверджень: «Я розумію, що ти відчуваєш».

Емпатія важлива у стосунках. Насправді, наукові дослідження показали, що ті, хто краще співпереживають, мають кращі соціальні зв’язки. Навіть колишній американський президент Барак Обама висловлювався про дефіцит емпатії і про те, чому важливо дивитись на світ очима інших людей.

Вважається, що емпатія є вродженою у кожного і вона розвивається впродовж нашого дорослішання та подорожі по життю. Це, дійсно, один з найкращих засобів, який люди можуть застосовувати для соціальних змін і перетворень.

Емпатія та людський мозок

У той час як деякі люди вважають, що емпатія базується на минулому досвіді людини, вчені переконані – емпатія пов’язана з процесами в мозку.

Наукові дослідження встановили взаємозв’язок між емпатією та людським мозком. Деякі виявили «дзеркальні нейрони», які реагують на емоції інших, а потім відтворюють їх, в результаті чого утворюється емпатія, тоді як інші визначають окремі частини мозку, які з’єднуються та стають емпатійними.

Дослідники з «Max Planck» провели серію складних тестів, щоб визначити, як працює мозок, коли це стосується емпатії.

Вони виявили, що люди, як правило, є егоцентричними або самоцентрованими та не враховують почуття інших. Проте частина людського мозку, яку називають супрамаргінал, усвідомлює цю нестачу емпатії і формує її.

Довгий час вважалося, що досвід людини розвиває її емпатію. Так і є, але це спрацьовує тільки тоді, коли ми знаходимося у тому самому човні, що й інша людина. Якщо це не так, наш легко адаптований мозок знову використовує супрамаргінал, щоб автоматично виправляти наші самоцентровані тенденції, що дає нам змогу відчувати себе як інші.

Окрім того, відповідаючи за емпатію, ця частина мозку допомагає нам диференціювати емоційний статус інших від свого власного, якщо тільки ми не поспішаємо прийняти рішення, адже в цьому випадку він погано працює, внаслідок чого емпатії немає.

Виражена відсутність емпатії – це характеристика психопатії. Дослідження показують, що коли люди з психопатією уявляють інших людей в стражданнях, їх мозок діє інакше, ніж у звичайних людей. Частина, пов’язана з емпатією, не активується, і рішення приймається не на основі співчуття.

Дослідження також показали, що коли психопатичні особи уявляють себе у стражданнях, – спостерігається незвичайне збільшення активності мозку у місцях, пов’язаних з емпатією до болю. Це свідчить про те, що, реагуючи на думки про біль, вони все ж таки не можуть уявити біль інших людей.

Як збільшити здатність відчувати емпатію

Питання, яке часто запитують – чи можна навчитись емпатії? Так, це можливо! Ми зараз більше розуміємо, що таке емпатія і як саме вона може покращити будь-які відносини, тому дуже важливо вжити конкретні кроки, щоб мати змогу стати на місце іншої людини.

Ось 15 мозкових прийомів, які ми можемо виконати, щоб розвинути емпатію:

1. Практикуйте медитацію доброти або медитацію співчуття.

Ці медитації зосереджені на позитивних почуттях до інших людей. Вам потрібно лише кілька хвилин на день, щоб подумати з любов’ю про родину, друзів, незнайомих людей і навіть тих, з ким у вас напружені стосунки.

2. Будьте відкриті до нового.

Ви можете відвідати майстер-клас, побувати там, де люди зближуються або подорожують на довгі чи короткі відстані. Новий досвід дарує вміння навчитись спілкуватися з новими людьми та поводитись у нових ситуаціях, відкриваючись новим можливостям.

3. Будьте більш чутливими і чуттєвими.

Користуйтесь усіма своїми почуттями, спостерігаючи за людьми. Звертайте увагу на крихітні деталі, які дають більш достовірну інформацію, ніж слова. Часто почуття людини більш очевидні за тоном її голосу, за мовою тіла, реакцією і відповідями, настроєм узагалі. Будьте уважні до характерних сигналів – і зрозумієте набагато більше, ніж раніше.

4. Поновлюйте контакти з людьми.

Не забувайте телефонувати своїм батькам принаймні раз на день. Не забувайте вітати своїх друзів із днем народження або іншими святами. Прості жести, які свідчать про вашу дбайливість, зміцнюють зв’язки, роблять вас більш емпатійними.

5. Уникайте передчасного судження.

Швидке судження не допоможе покращити емпатію. Скоріше, намагайтеся уникати передчасного формування враження щодо певної ситуації, тому що це не тільки не посилить вашу емпатію, але може сприяти створенню конфлікту.

6. Регулярно виконуйте фізичні вправи.

Напружене тренування може допомогти вам більше відчувати страждання інших людей. Це ніби залишити зону комфорту, щоб відчути боротьбу, в якій зараз перебувають інші. Це зробить вас більш чутливими до болю, а ваше здоров’я тільки покращиться. Ви можете ходити в спортклуб, займатися спортом на відкритому повітрі чи навіть удома.

7. Говоріть із незнайомими людьми.

Вітайте консьєржа або бармена в улюбленому кафе. Ви також можете завести розмову із жінкою поважного віку, яка сидить поруч в автобусі. Розширюючи своє соціальне коло, ви отримуєте чудову можливість дізнатися про життя різних людей з різних соціальних груп.

8. Зрозумійте себе.

Щоб розуміти емоції інших, важливо спочатку пізнати себе і свої реакції на різні ситуації. Відрізняючи свої реакції від реакцій інших, ви зможете розвивати емпатію.

В той час як людина, чия відповідь подібна до вашої, допоможе вам більше поєднатись із нею, розуміння того, як ваша думка відрізняється від інших, допоможе розширити світогляд і цінувати унікальність кожної людини.

9. Не поспішайте приймати рішення.

Як згадувалося вище, емпатія зменшується, коли ми поспішаємо приймати рішення. Не поспішайте, добре подумайте і розгляньте різні сценарії. Крім того, уникайте здійснення тиску на людину.

Ті, хто виступають у ролі слухача, часто розчаровуються через повільність або бездіяльність з боку людини, якій вони співчувають. Ви повинні пам’ятати, що коли ви розглядаєте ситуацію ніби ззовні – ви дієте чіткіше, ніж ті, хто безпосередньо беруть у ній участь. Кожна людина має свій механізм подолання труднощів, свій алгоритм та часовий інтервал.

Залишаючись терплячим, розуміючим та постійно заохочуючи, ви зможете зменшити свої очікування.

10. Слухайте!

Слухайте тихо, але активно. Ігноруйте відволікання та віддайте свою неподільну увагу, зберігаючи серце та розум відкритими. Це допоможе вам краще зосередити увагу на іншій людині та бути більш сприйнятливим до її емоцій.

11. Станьте волонтером.

Ви можете стати волонтером у місцевому притулку або в найближчому будинку для літніх людей. Волонтерство може відкрити для вас можливості знайомства з людьми різного рівня, які, як не дивно, потребують єдиного: підтримки.

Вміння заповнити потребу в житті іншої людини призводить до задоволення власного почуття цілі. На жаль, мало людей розуміють, що емпатія робить дива як для того, хто отримує співчуття, так і для того, хто його дає.

12. Спробуйте взути чиєсь взуття.

Не буквально, звичайно. Але, можливо, ви спробуєте стати на місце іншого, пожити життям іншого, щоб краще його зрозуміти.

Спробуйте, наприклад, прожити один день як вуличний художник і дивитись на світ його очима. Відчайдушно шукаючи гроші на їжу та притулок, яким чином вуличний художник все-таки може створювати настільки заворожуюче мистецтво? Так ви побачите більше, ніж просто страждання людини, ви також побачите її сильні сторони.

13. Читайте більше книг та дивіться більше фільмів.

Коли ми спостерігаємо за різними персонажами, навіть якщо деякі з них вигадані, ми можемо помітити, що думаємо та відчуваємо те саме, що й вони, проживаючи свою історію. Книги та фільми дають нам можливість пірнути в думки, вірування та розуміння інших, тим самим забезпечуючи хороше тренування для наших м’язів співпереживання.

14. Спостерігайте за людьми.

Спостерігайте за людьми у своєму улюбленому кафе або в парку. Спробуйте помітити речі, які допоможуть здогадатись про те, що саме відчувають інші. Незабаром ви звикнете до цих сигналів, зможете глибше співпереживати і слухати своїх однолітків.

15. Робіть собі виклик.

Це стосується вашої упередженості та думок. Хоча важливо мати власну позицію в різних ситуаціях, будучи відкритим, ви зможете бути більш сприйнятливим та розуміючим відносно думок, що відрізняються від ваших. Те, що хтось має іншу думку, не означає, що вони менше заслуговують на ваше співчуття.

Цей список може здатися занадто важким для виконання, але, як ви бачите – не потрібно робити щось категоричне або надзвичайне, щоб бути більш емпатійним. Найчастіше це стосується спрямування уваги від себе на інших, зосереджуючись на їхніх потребах більше, ніж на своїх власних.

Емпатія закликає нас бути безкорисливими – не думати про себе гірше, а думати про себе менше.

Замисліться: якщо люди почнуть займатися чужими справами зі справжнім бажанням допомогти, зрозуміти та заохотити, яким чудовим стане світ навколо! Яким чудовим став би світ, якщо б кожен міг відкласти власні плани, щоб зосередитись на потребах іншої людини?

Попрацюйте над своїми пріоритетами. Спрямовуйте свою енергію. Обирайте бути з кимось, і будьте з ним на 100%.

8 ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ МІЖПІВКУЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Ці вправи розвивають міжпівкульні зв’язки, синхронізують роботу півкуль, покращують розумову діяльність, сприяють поліпшенню пам’яті та уваги, полегшують процес читання і письма.

Вправи необхідно виконувати щодня, виділивши 20-25 хвилин на день для них. Вони стануть в пригоді для маленьких перерв в ході заняття, або для налаштування на роботу перед заняттям, або просто як гра у вільну хвилинку.

Вправи рекомендують поступово ускладнювати:

• прискорювати темп
• виконувати з легко прикушеним язиком і заплющеними очима (вимкнення мовного і зорового контролю)
• підключати рухи очей і язика до рухів рук
• підключати дихальні вправи і метод візуалізації.

“Вушка”
Ціль: Енергетизація мозку.
Розправляти і розтягувати зовнішній край кожного вуха однойменною рукою в напрямку вгору-назовні від верхньої частини до мочки вуха (п’ять разів). Помасажувати вушну раковину.

“Ліхтарики”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії (мозолистого тіла), довільності і самоконтролю.
Покласти кисті на стіл. Одна – стиснута в кулак, інша лежить на столі долонею. Одночасно змінювати положення рук (якщо права в кулаці, а ліва – долоня, то змінити на: права – долоня, ліва – кулак і так далі)

“Дзеркальне малювання”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю. На аркуші чистого паперу, взявши в обидві руки олівці або фломастери, пропонуємо дитині малювати одночасно обома руками дзеркально симетричні малюнки, літери, цифри. Рекомендується при виконанні цього завдання використовувати музику.

Малюнки для дзеркального малювання двома руками

“Кільце”

Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Піднімаємо вгору обидві долоні і починаємо перебирати пальці на обох руках, поєднуючи в кільце з великим пальцем по черзі вказівний, середній, безіменний та ін. Виконується спочатку правою рукою, потім лівою, потім обома. Ведучий змінює темп виконання, то прискорюючи, то сповільнюючи його.

“Кулак – ребро – долоня”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Ведучий показує дитині три положення долоні на столі, які послідовно змінюють один одного: розкрита долоня на столі, долоня, стиснута в кулак, долоня ребром на столі. Спочатку вправа виконується разом з ведучим:
а) долонею правої руки;
б) долонею лівої руки;
в) обома долонями одночасно.
При цьому міняємо темп виконання, то, прискорюючи, то, сповільнюючи його. Потім дитина виконує вправу самостійно.

“Вухо – ніс”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, хлопніть в долоні, змініть положення рук «з точністю до навпаки».

“Перехресні рухи”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Виконуйте перехресні координовані рухи одночасно правою рукою і лівою ногою (вперед, в сторони, назад). Потім зробіть те ж лівою рукою і правою ногою.

“Горизонтальна вісімка”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Намалюйте в повітрі в горизонтальній площині цифру вісім три рази спочатку однією рукою, потім іншою, потім обома руками одночасно.

Вправи взято з

lib.convdocs.org

Кинезиологические упражнения,

 

которые заставят мозг

 

работать на полную мощность

P.S. И помните, всего лишь изменяя свое потребление - мы вместе изменяем мир!

 Теорії StAGES або про рівні, якими ми мандруємо все життя

Як ми можемо допомогти дітям зростати? Засновники теорії StAGES Террі О’Фаллон та Кім Барта вважають, що перший крок — спробувати побачити світ очима дитини. Згідно їхньої теорії, існує 4 рівні розвитку. Завдання батьків та вчителів — розуміти стадію, яку проходить дитина у своєму розвитку, і дати їй ті навики, які вона здатна опанувати.

StAGES — всесвітньо визнана модель діагностики розвитку та дорослішання людини. Її автор — Террі О’Фаллон, одна з корифеїв сучасної американської психології розвитку, директор школи в минулому. 10 та 11 жовтня 2017 р. вона та її напарник, брат і психотерапевт Кім Барта провели в "інтегральній школі"   лекцію про те, як знання стадій розвитку можна застосувати в сім’ї та школі. Ось головне з їхньої лекції.

«Щоб пам’ятати, дитина вчиться візуалізувати»

Чи бачили ви коли-небудь, як тато чи мама граються з немовлям у хованки? Повільно схиляються над дитиною в колисці, а потім — раз, і зникають з її поля зору — різко опускаються вниз. А потім знову з’являються. Коли вони ховаються, дитина спокійно дивиться навколо, а коли з’являються — заливається сміхом.

По всьому світу батьки грають з дітьми в подібні ігри і так вибудовують їх візуальну пам’ять. У момент, коли мама зникає, дитина просто не пам’ятає, що ще секунду назад хтось був поряд. Щоб пам’ятати — треба вміти візуалізувати. Без візуалізації немає пам’яті.

«Телефони заважають контакту з дітьми, і це важко компенсувати згодом»

Багато людей тримають у руці телефон, доглядаючи за дітьми. Батьки підходять до колиски, цілують дитячу голівку та відходять, щоб відповісти на повідомлення.

Телефони заважають створити стабільний контакт із дітьми. А це дуже важливо під час рецептивної стадії розвитку — це час активного сприйняття інформації. Окрім того, згідно з дослідженнями, діти, яких часто носили на руках, менш агресивні в майбутньому. Усе це важко компенсувати згодом.

На цій першій стадії немовлята ще не усвідомлюють дійсність так, як ми. У них досі немає чіткого розподілу між тим світом, у якому вони жили 9 місяців у мамі, і тим, де вони живуть зараз. Спочатку діти навіть не знають, у чиїх вони обіймах, і що рука над їх головою — їхня власна. Для них це не більше ніж НЛО, яке літає в повітрі знічев’я. На цій стадії діти мають досліджувати своє тіло — розвивати не тільки зовнішні, а й внутрішні відчуття.

«Весь світ — мій»

Після пізнання починається проактивність. Це час, коли діти все хочуть присвоїти. Твоє — моє, його — моє, моє — теж моє. Весь світ — мій! А коли ти віриш, що все — твоє, чи можна щось вкрасти?

На цій стадії, яка триває десь від 2 до 4 років, дітей часто ловлять на крадіжках та соромлять їх за це. У той час як вони просто не розуміють, що не так. Про моє/чуже діти дізнаються на наступній стадії розвитку. Та наразі можна прищепити дітям почуття вини, змусити їх викручуватися, брехати. І коли їх знову впіймають на гарячому, вони шкодуватимуть про те, що їх зловили, а не про те, що щось вкрали.

«Не треба іграшка, хочу мати друзів»

Дитина починає співвідносити себе з іншими людьми і переходить на стадію взаємодії. Раніше ми могли не помічати дитину навпроти, просто гралися поряд. А тепер мені не треба іграшка, я хочу мати друзів. Дитина з подивом усвідомлює, що може дивитися на людей, коли ті її не бачать. І вони можуть бачити її тоді, коли вона про це не знає. Отже, тепер не все зійде з рук.

Це також стадія відкриття особистої сили. Фізичної (перепалка між дітьми, які не поділили іграшку), емоційної (істерика в магазині), інтелектуальної (пошук аргументів) та соціальної (спостереження за стосунками людей та маніпулювання ними задля своєї вигоди).

Із почуттям відповідальності з’являється почуття справедливості — ми хочемо, щоб до наших друзів ставилися так само добре, як до нас. Дитина прагне бути частиною суспільства — помічає його правила і слідує ним. Дітям подобається фантазувати і вигадувати свої правила: а що буде, як ми зробимо так, а вони отак… Іноді за плануванням гри діти забувають погратися.

На цій стадії дитина стає відповідальною сама або вимагає відповідальності тільки від інших. Якщо в 9 років дитина думає, що правилам мають коритися всі, але не вона, — це вже проблема.

«Єдиний спосіб вгамуватися — визначити власні принципи»

На стадії 2.0 діти, як правило, перебувають вісім років — до закінчення середньої школи. Дуже корисна практика в цей час — дати дітям можливість створити правила для свого класу. Часто вони пропонують ідеї на кшталт: «А давайте якщо хтось впустить олівець з рук, то стоятиме в кутку дві години!»

На цій стадії діти ще не можуть зіставити справедливість кари із самим злочином, не розуміють, що це може трапитись і з ними. Ці роки дуже важливі для розуміння ієрархій, встановлення пріоритетів, формування різниці між проступками. Як вчитель, ви можете запропонувати дітям встановлювати правила, і як дорослий — повсякчас контролювати, чи є вони справедливими.

У старшій школі діти точно знають, що правильно, а що ні. Вони приєднуються до груп однолітків з однаковими поглядами. Починають однаково вдягатися, стригтися. Вони постійно збуджені і залежні від когось. Тому в цей період дуже важливо мати поруч батьків та вчителів.

Єдиний спосіб вгамуватися — визначити власні цінності та принципи. Так починається формування стабільності. У таких умовах ми можемо створювати довготривалі стосунки, міцні сім’ї, стабільні уряди. Не тільки дорослі, цілі суспільства проходять цю стадію розвитку. Це — передумова стабільного підходу до навчання

«Ви вперше питаєте себе: «У чому моя неординарність?»

І тут приходить усвідомлення, що ви — чорна вівця. Усі люди здаються однаковими, а ви — особливим. Як правило, перехід зі стадії 2.5 у «дорослу» стадію 3.0 припадає на закінчення школи. Діти вступають до вишів, переїжджають в інше місто — з’являються нові питання.

Людина аналізує, думає про причини. І про причини причин. Ми замислюємося над тим, що раніше нас просто оточувало, і ці роздуми дають нам свободу. Стадія 3.0 — це коли ви знімаєте маску і бачите себе таким як є. І вперше питаєте себе: «У чому моя неординарність?» На цій стадії з’являється справжнє усвідомлення майбутнього. Ви робите прогнози, будуєте плани. У вас є власні креативні думки та ідеї. Ви хочете досягти так багато, але не знаєте як.

«Батьки починають слухати своїх дітей, стають уважними, мудрими, справедливими»

Діти люблять складати кубики. На стадії 3.5 дорослі роблять те саме, але зі своїми думками. Зважують їх, відкидають непотрібне — вчаться саморегуляції.

Як дитина на рівні 1.5, так і дорослий на рівні 3.5 — обоє не знають кордонів. Дитина може кинути камінцем у чуже вікно — її просто цікавить сам процес. Дорослий може захопитися чиєюсь ідеєю і використати її у своїй книзі. Він не планував поганого, просто був надто збуджений!

На цій стадії можна неусвідомлено нашкодити іншим людям та виховати нарцисів. Дуже важливо, щоб знайшлися ті, хто встановить кордони. І якщо це будуть не батьки, то вчителі.

У межах кордонів ми починаємо стежити за тим, що робимо. Ми заглядаємо всередину себе і починаємо чути і бачити різних людей всередині нас. Тут і цінність, і проблема. Надто багато голосів, щоб ними керувати. Водночас котрийсь із них дає змогу порозумітися з кимось із зовнішнього світу.

На стадії 4.0. важливою стає рівність. Батьки починають слухати своїх дітей, стають уважними, мудрими, справедливими. Вони хочуть взаємності. Позитив — налагодження тісного зв’язку між батьками та дітьми.

Та іноді ви заходите надто далеко і віддаєте дитині свою роль. «Синку/доню, який будинок нам слід купити?» Дитина не розуміє цього підходу — вона бунтівна, на рівні 1.5, у пошуках кордонів. І тоді такий рівень батьківства стає проблемним. Батьки приходять у школу і просять вчителів — доможіть. Але і тут є ризик, що дитина потрапить до вчителя 4.0. Педагог турбуватиметься за рівні можливості й теж не впорається із завданням.

«Вищі рівні не означає кращі — це можливість бути на будь-якому з них»

На рівні 4.0 ми розуміємо потребу становлення кордонів, тому адаптувати тут свій стиль виховання не важко. Багато серця і багато любові — ось і все. Дайте дитині простір, щоб зростати, але не допускайте, щоб вона почала шкодити собі чи іншим.

4.5 — це стадія, де ми усвідомлюємо що існують рівні розвитку, і ми рухаємось у їхніх межах усе життя. Усі крізь них проходять — і дитина, і вчитель, і мій партнер теж. Ми знаємо, що стоїмо по різні боки книжки. Ти бачиш обкладинку, я — текст на звороті. Але замість сваритися, я роблю паузу, згадую себе на твоєму рівні, переключаюся на нього та стаю поряд.

Ми багато років шукали школу, де навчають з урахуванням рівнів розвитку. Така є в Брісбейні, Австралія. Там перед розподілом на класи учні й вчителі проходять тестування. У результаті в одному класі опиняються діти різного віку. І вони виглядають щасливими та мають гарну успішність.

Навчати дітей різного рівня можна і в одному класі. Для цього важливо міксувати різні підходи. Щоб зрозуміти, хто на якій стадії, навчіться спостерігати. Важливо вчитися ставити правильні запитання і не вішати ярлики на людей.

Модель StAGES не про те, хто кращий, а хто гірший. Уявіть, що ви гойдаєте на руках немовля. Тепер погляньте йому в очі. Чи кращі ви за нього? Смішне запитання, чи не так? Вищі рівні не означає кращі — це можливість бути на будь-якому з них.

НАУКОВІ ПРОЕКТИ ТА ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ
НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОЇ ПРИРОДНИЧОЇ ГАЗЕТИ „КОЛОСОЧОК”

Всі запропоновані матеріали можна знайти в електронному вигляді на сайті kolosok.org.ua  в рубриці „КОЛОСОК” для вчителя початкових класів

Вид та тема навчальної діяльності	Газета „КОЛОСОЧОК”
1 клас
Практична робота. Дослідження дрібних деталей предметів за допомогою лупи	№20/2012 „ВЕРЕСІЛЬ-ЗІЛЛЯ”
Практична робота. Ознайомлення з властивостями води	№16/2012 „ДОСЛІДЖУЄМО ВОДУ”
Навчальний проект.  Як економно використовувати воду в повсякденному житті	№23/2015 „ВОДНИЙ ДЕТЕКТИВ”
Практична робота. Вивчення будови рослин	№20/2012 „ВЕРЕСІЛЬ-ЗІЛЛЯ”
Навчальний проект. Як потрібно доглядати домашніх улюбленців – рослин	№ 21/2014 „ЯК ЗБИРАТИ ГРИБИ”: творчий конкурс „Улюблена квітка” № 14/2014 „БЛАКИТНА СИНИЦЯ”: творчий конкурс „Улюблена квітка” № 6/2014 „ТВОЯ ПОСТАВА”: творчий конкурс „Улюблена квітка” №26/2013 „САД НА ПІДВІКОННІ” №25/2013 „КІМНАТНІ РОСЛИНИ І ТВОЄ ЗДОРОВ’Я”
2 клас
Практична робота. Вимірювання довжини тіні від гномона	№14/2015 „ГНОМОН”
Творче завдання. Складання казки про осінь (зиму, весну, літо)	№№ 17-20/2013 „КАЗКА ПРО ЗАЙЧИКА І ПОРИ РОКУ” ·         Чому змінюються пори року?: науково-популярна книга для молодшого шкільного віку/ за ред. Дарії Біди – Львів: СТ „Львівські інформаційні системи”, 2013. – 44 с. – (Серія „Бібліотечка „КОЛОСКА”)
Навчальний проект. Як готуються до зими рослини?	№21/2013 „ЯК ЗИМУЮТЬ ДЕРЕВА?”
Практичне завдання.  Розпізнавання їстівних та отруйних грибів за малюнками, фотографіями	№21/2013 „ЯК ЗИМУЮТЬ ДЕРЕВА?” (додаток: завдання „ГРИБИ”  № 22/2014 „ГРИБНА НАРАДА” № 21/2014 „ЯК ЗБИРАТИ ГРИБИ”
Навчальний проект. Як готуються до зими тварини?	№22/2013 „ЯК ТВАРИНИ ГОТУЮТЬСЯ ДО ЗИМИ?”
3 клас
Практичне завдання. Опріснення  води.	№ 17/2014 „ПРІСНА І МОРСЬКА ВОДА”
Практичне завдання. Дослідження розчинності речовин, що використовуються у побуті.	№27/2012 „ХІМІЧНІ ДОСЛІДИ НА КУХНІ”
Практичне завдання. Встановлення джерел забруднення повітря	№9/2013„ПОВІТРЯ І ТВОЄ ЗДОРОВ’Я”
Практична робота. Ознайомлення з колекцією корисних копалин. Навчальний проект. Корисні копалини рідного  краю.	№1/2013 „САМОЦВІТИ” №2/2013 „НЕПОКАЗНІ, АЛЕ КОРИСНІ МІНЕРАЛИ” №3/2013 „МЕТАЛИ ТА ВІКИ” №4/2013 „СКРОМНІ МІНЕРАЛИ”
Практична робота. Складання ланцюгів живлення	№12/2013 „КОНЮШИНА, ДЖМЕЛІ, МИШІ ТА СОВА” №32/2012 „АРКТИКА”
Запитання до природи. Чому бактерії називають і друзями, і ворогами людини?	№4/2014 „БАКТЕРІЇ”
Практичне завдання. Перевірка власної постави.	№ 6/2014 „ТВОЯ ПОСТАВА”
Дослідницький практикум. Раціон здорового харчування.	№29/2013 „ТВОЯ ХАРЧОВА ТАРІЛКА”
4 клас
Навчальний проект. Дослідження властивостей твердих тіл на прикладі граніту, деревини, крейди (за вибором учителя)	№18/2015 „Я ВИВЧАЮ РЕЧОВИНИ” №27/2012 „ХІМІЧНІ ДОСЛІДИ НА КУХНІ”
Навчальний проект. Дослідження властивостей рідин на прикладі води і молока	№16/2012 „ДОСЛІДЖУЄМО ВОДУ” №27/2012 „ХІМІЧНІ ДОСЛІДИ НА КУХНІ”
Навчальний проект. Мандрівка просторами Всесвіту, про яку ти мрієш	№ 28/2014 „ВИЙШЛИ В ПОЛЕ КОСАРІ КОСИТЬ РАНКОМ НА ЗОРІ” № 8/2014 „СКІЛЬКИ ПЛАНЕТ У СОНЯЧНІЙ СИСТЕМІ?” №13/2012 „ХВОСТАТА МАНДРІВНИЦЯ”
Навчальний проект. Цікавий світ материка, на який я хочу потрапити	№20/2015 „МАНДРІВКИ ЗЕРНЯТ” (подорож Австралією) №5/2014 „ОСТРІВ ЛЕМУРІВ” ·         Мандрівки Зернят: науково-популярне видання/ Олег Йонка. – Львів: „Міські інформаційні системи”, 2015. – 48 с. – (Серія „Бібліотечка „КОЛОСКА”)
Навчальний проект. Водойми рідного краю, їх стан та  охорона	№1/2014 „ДНІПРО НА КАРТІ УКРАЇНИ”
Навчальний проект. Що можна зробити для збереження природи у моєму краї?	№19/2015 „ДИМОВА ЗАВІСА” №17/2015 „ЛЕГЕНДА ПРО ЗЛАТОКОСА” № 10/2015 „ЗАГАДКИ ПРО ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ”: лист „Ростіть дубочки …” №8/2012 „ІСТОРІЯ ОДНОГО ЛЕЛЕКИ” №2/2012 „ТАТУ, ЗРОБІМО ГОДІВНИЦЮ!” №1/2012 „ПОТУРБУЙТЕСЬ ПРО ПЕРНАТИХ ДРУЗІВ”

Навчальні проекти та дослідницька діяльність на вибір вчителя

Дослідницький практикум. Із чого це виготовлено?	№18/2015 „Я ВИВЧАЮ РЕЧОВИНИ”
Дослідницький практикум. Куди зникає вода з калюжі?	№ 27 „КРУГООБІГ ВОДИ В ПРИРОДІ”
Дослідницький практикум. Як живуть мурахи?	№№29,30/2012 „ЯК ЖИВУТЬ МУРАХИ?”
Запитання до природи. Чим снідає їжачок?	№15/2013 „ПРАВДА І ВИГАДКА ПРО ЇЖАКА”
Міні-проект. Будьмо знайомі! (Походження назв рослин і тварин)	№ 26/2014 „ВЕДМЕЖА ЦИБУЛЯ” № 25/2014 „ЯК УТВОРЮЮТЬСЯ НАЗВИ ТВАРИН І РОСЛИН? ” № 24/2014 „ДИВНІ РЕЧІ НА ДНІ МОРЯ” № 23/2014 „ЗНАЙОМСЯ – МОРСЬКІ МЕШКАНЦІ” № 22/2014 „ГРИБНА НАРАДА” № 21/2014 „ЯК ЗБИРАТИ ГРИБИ” № 20/2014 „ІМ’Я ТА ЗДІБНОСТІ” № 19/2014 „ЧОМУ ВОНИ ТАК НАЗИВАЮТЬСЯ?” ·         Чому вони так називаються?: наукові казки/ Олена Крижановська; ред.. Д.Біда. – Львів: „Міські інформаційні системи”, 2015. – 48 с. – (Серія „Бібліотечка „КОЛОСКА”)
Практична робота. Спостереження за формою сніжинок за допомогою лупи	№31/2012 „НОВОРІЧНИЙ ПОДАРУНОК”
Дослідницький практикум. Як зберегти ялинку перед новорічними святами?	№ 29/2014 „НОВОРІЧНІ РОСЛИНИ” №6/2015 „ЯК ТРАНСПОРТУЄТЬСЯ КИСЕНЬ?”: творчий конкурс „Збережи життя ялинці” №1/2015 „НАЙБІЛЬШЕ ДОСЯГНЕННЯ ЛЮДСТВА”: творчий конкурс „Збережи життя ялинці”
Міні-проект. Не зривай первоцвітів	№6/2013„ПЕРВОЦВІТИ”
Міні-проект. Квіти у моєму житті	№ 21/2014 „ЯК ЗБИРАТИ ГРИБИ”: творчий конкурс „Улюблена квітка” № 14/2014 „БЛАКИТНА СИНИЦЯ”: творчий конкурс „Улюблена квітка” № 6/2014 „ТВОЯ ПОСТАВА”: творчий конкурс „Улюблена квітка” №26/2013 „САД НА ПІДВІКОННІ” №25/2013 „КІМНАТНІ РОСЛИНИ І ТВОЄ ЗДОРОВ’Я”
Запитання до природи. Які рослини є символами України?	№9/2012 „НАЙУЛЮБЛЕНІШЕ ДЕРЕВО В УКРАЇНІ”
Запитання до природи. Які рослини можуть слугувати годинником?	№19/2012 „КВІТКОВИЙ ГОДИННИК”

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

     Головне завдання освітнього процесу - розвиток в учнів умінь і навичок саморозвитку особистості шляхом упровадження технологій, організації процесу навчання та створення належних умов для навчання. Багато основних методичних інновацій пов'язано із застосуванням інтерактивних технологій. Інтерактивний означає взаємодіяти або перебувати у процесі бесіди, діалогу з чим-небудь або ким-небудь. Навчання відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Це взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання. Педагог є лише організатором процесу навчання, лідером групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, проведення рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Це навчання ефективно сприяє формуванню вмінь, навичок і цінностей, створює атмосферу співпраці, взаємодії, дозволяє педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу. На сучасному етапі розвитку освіти діти прагнуть навчатися завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який уміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують такі навички, необхідні для самостійного життя: - розв'язувати конфлікти; - активно слухати; - критикувати думку, а не того, хто її висловив; - аналізувати; - приймати рішення. Розробку елементів інтерактивного навчання знаходимо у працях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін. У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання: - пасивна – учень виступає як об'єкт навчання (слухає й дивиться); - активна – учень виступає як суб'єкт навчання (самостійна робота, творчі завдання); - інтерактивна –inter (взаємний), aci (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів. Інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, коли учень обов'язково бере в ньому участь; колективний, взаємодоповнювальний процес навчального пізнання, що ґрунтується на взаємодії всіх його учасників. У психології інтеракція – це здатність взаємодіяти або вести бесіду, діалог із чим- небудь (наприклад, з комп'ютером, навчальним засобом тощо) або з ким-небудь (людиною). Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші методи передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці — від двох до шести осіб), другі — спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах — 3-5 хвилин, виступ — 3 хвилини, виступ за фронтальної роботи — 1 хвилина. Інтерактивні технології навчання сприяють ефективності уроку. О. Пометун та Л. Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізовано інтерактивні технології. Науковці розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів: - інтерактивні технології кооперативного навчання; - інтерактивні технології колективно-групового навчання; - технології ситуативного моделювання; - технології опрацювання дискусійних питань. 

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ 

Парну та групову роботу організовано на уроках як засвоєння, так і застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після того, як учитель розповів учням новий навчальний матеріал, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок . 

Робота в парах Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботи в малих групах, її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну у традиційному навчанні можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час подумати, поділитись ідеями з партнером і лише після того озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлюватися, критично мислити, переконувати й вести дискусію. Завдяки роботі в парах учні не можуть ухилитися від виконання завдання. 

Ротаційні (змінювані) трійки Діяльність учнів подібна до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу й обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння. 

Два-чотири-всі разом Цей варіант похідний від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, уміння переконувати та вести дискусію. 

Карусель Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами для обговорення дискусійних питань. 

Робота в малих групах Роботу в групах варто застосовувати для розв'язання складних проблем, що потребують колективного розуму. Цю модель доцільно використовувати тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи. Під час групової роботи важливо, щоб учні опрацювали зміст завдання й подали результати колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

 1. «Діалог». Суть такої роботи полягає в спільному пошуку групами згодженого рішення. Це втілюється в кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Усю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

 2. «Синтез думок». Схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об'єднання в групи й виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант відповіді іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. 

3. «Спільний проект». Передбачає таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних сторін. 

4. «Пошук інформації». Учні як команда шукають інформацію (зазвичай ту, що доповнює лекцію вчителя, матеріал попереднього уроку або домашнє завдання), а потім відповідають на запитання. Цей вид навчальної діяльності використовують для того, щоб оживити одноманітний, складний, іноді нецікавий матеріал. 

5. «Коло ідей» (раунд робіт, кругова система). Мета «Кола ідей» — вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологію застосовують, коли всі учасники мають виконати однакове завдання, що складається з декількох питань,які групи представляють по черзі. 

Акваріум Ще один варіант кооперативного навчання ефективний для розвитку в учнів навичок спілкування в малій групі, формування вміння дискутувати й аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже набули навичок групової роботи. 

ТЕХНОЛОГІЇ КОЛЕКТИВНО - ГРУПОВОГО НАВЧАННЯ 

Обговорення проблеми в загальному колі Це загальновідома технологія, що застосовують, як правило, у комбінації з іншими. її мета — пояснити незрозумілі положення, привернути увагу учнів до складних або проблемних питань, мотивувати пізнавальну діяльність, актуалізувати опорні знання тощо. 

Мікрофон Це різновид загальногрупового обговорення, що надає можливість кожному швидко, по черзі відповісти на запитання або висловити особисту думку. Незакінчені речення Цей прийом часто поєднують із «Мікрофоном», що дає можливість ґрунтовно опрацювати форму висловлення ідей, порівняти їх з іншими. Робота за такою методикою надає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, формувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. 

Мозковий штурм Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, яку застосовують, щоби знайти кілька розв'язань конкретної проблеми. «Мозковий штурм» спонукає учнів проявляти уяву, творчість, дає їм можливість вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» полягає в тому, щоби зібрати якомога більше ідей щодо розв'язання проблеми протягом певного періоду часу. 

Навчаючи - учусь Цей метод використовують під час вивчення блоку інформації або узагальнення й повторення вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання. 

Ажурна пилка («Мозаїка», «Джигсоу») Цю технологію використовують для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективно замінювати лекції в тих випадках, коли початкова інформація має бути надана учням перед проведенням основного (базисного) уроку або має доповнити такий урок. Заохочує учнів допомагати одне одному вчитися, навчаючи інших. Розв'язання проблем Мета застосування такої технології - навчити учнів самостійно розв'язувати проблеми та приймати колективні рішення. 

Дерево рішень Як варіант технології розв'язання проблем можна використати «дерево рішень», яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. 

ТЕХНОЛОГІЇ СИТУАТИВНОГО МОДЕЛЮВАННЯ 

Модель навчання у грі — це побудова навчального процесу з допомогою залучення учня до гри. Використання гри в навчальному процесі завжди суперечливе: навчання — процес цілеспрямований, а гра має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагогів — підпорядкувати гру визначеній дидактичній меті. Ігрова модель навчання має реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечити контроль виведення емоцій; надати дитині можливість самовизначення; надихати й сприяти розвитку творчої уяви; формувати навички співробітництва в соціальному аспекті; навчити дитину висловлювати особисті думки. Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають у інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учні одержують максимальну свободу інтелектуальної діяльності, обмежену лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають особисту роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі є інструктором, суддею, тренером, ведучим. Арсенал інтерактивних ігор досить різноманітний, але найбільш поширені моделювальні ігри. Стимуляційні, або імітаційні ігри Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння розв'язувати проблеми, а стимуляція дає можливість учням зрозуміти суть проблеми. 

Спрощене судове слухання Технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, узяти участь у вправі, пов'язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень. 

Громадське слухання Моделювання суспільного слухання з допомогою імітаційної гри дозволяє учням зрозуміти мету й порядок слухань, а також ролі й обов'язки членів державних органів, комітетів, комісій. Учні одержують практичний досвід у визначенні й поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов'язаних із предметом слухання. 

Розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки») Мета рольової гри: учні висловлюють особисте ставлення до конкретної життєвої ситуації, набувають досвіду шляхом гри, навчаються через досвід. 

ТЕХНОЛОГІЇ ОПРАЦЮВАННЯ ДИСКУСІЙНИХ ПИТАНЬ

 Дискусія — важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вона значною мірою сприяє розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати особисту думку, поглиблює знання з порушеної проблеми. Сучасна дидактика визнає важливу освітню й виховну цінність дискусій. 

Метод ПРЕС Метод навчає учнів знаходити й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній стилістичній формі, переконувати інших. Займи позицію Цей метод демонструє різноманіття поглядів на порушену проблему. Його доцільно використовувати після опанування учнями певної інформації з проблеми, щоб діти усвідомили можливість протилежних позицій щодо її розв'язання. 

Зміни позицію Така технологія подібна до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє прийняти точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання. 

Безперервна школа думок («Нескінченний ланцюжок») Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок приймати рішення та вдосконалення вміння аргументувати особисту думку. 

Дискусія Дискусія — це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Це важливий засіб пізнавальної діяльності, що сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання особистої думки, поглиблює знання з порушеної проблеми. Дискусія в стилі телевізійного ток - шоу Учні набувають навичок публічного виступу та дискутування, навчаються висловлювати й захищати власну позицію. 

Дебати Один із найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчилися працювати в групах та засвоїли методи розв'язання проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно. Для ефективного застосування інтерактивних технологій учитель повинен старанно планувати свою роботу, а саме: дати завдання учням для попередньої підготовки, прочитати, продумати, виконати самостійні завдання для підготовки. 

Структура інтерактивного уроку відрізняється від структури звичайного уроку. Це також вимагає професіоналізму й досвіду педагога. Тому в структуру уроку включають тільки елементи інтерактивної моделі навчання — інтерактивні технології, тобто конкретні прийоми й методи, з допомогою яких можна зробити урок незвичайним і цікавим. На одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Потрібно добирати такі інтерактивні вправи, які б дали учням «ключ» до засвоєння теми. На виконання вправ слід надати необхідний час для осмислення завдання, щоб учні виконували його вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи. 

ЕТАПИ ГРУПОВОЇ РОБОТИ

Методику застосування групової роботи навчання школярів рекомендують упроваджувати поетапно. 

Етап 1 — слід привчати дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності, використовуючи такі прийоми: для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає «вчителя»; 

1. У випадку виникнення труднощів під час відповіді учень сам обирає собі помічника. 

2. Слід увести прийоми безсловесного спілкування — позначки: - «!>> -«?» - « + » — згоден; - «-» — не згоден; - хочу додати, - не зрозумів. 

3. Можна використовувати жести, міміку. 

4. Проведення дидактичних ігор, які розвивають уміння слухати. 

5. Після кожної групової роботи обов'язково необхідно обговорювати з учнями її результати. 

Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи. 

Етап 2 - перехід до систематичного використання на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату: 

- залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів; 

- аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці; 

- використання завдань, які б дали змогу учням на власному досвіді переконатися в користі їхньої спільної роботи; 

- поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відому учням інформацію з невідомою, що заохочує дітей до взаємодії один з одним. 

Отже, поступове залучення учнів до спільної діяльності в малих групах буде ефективним, якщо його організовувати систематично. Застосування інтерактивних технологій у навчанні дає учням змогу: 

- ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу; 

- навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; 

- моделювати й розв'язувати пізнавальні, життєві й соціальні ситуації, таким чином збагачуючи власний пізнавальний і соціальний досвід; 

- учитися будувати конструктивні стосунки в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу, знаходити спільне розв'язання проблеми; 

- розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт тощо. Сучасний педагог у навчально-виховному процесі повинен удосконалювати свою роботу, використовувати нові форми, методи, засоби, прийоми на уроках. 

Підтверджує думку народна мудрість: «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час». Тому вчитель має розглядати кожного учня як окрему особистість з її поглядами, переконаннями, почуттями. Звичайно, впровадження запропонованих технологій — нелегка справа навіть для досвідченого педагога й потребує ґрунтовної підготовки (підбір матеріалів, складання плану, ретельне вивчення індивідуальних особливостей учнів класу та ін.). Але той учитель, який прагне розкрити всі здібності й таланти своїх учнів, навчити їх учитися, знаходити істину, обов'язково буде шукати шляхи вдосконалення своєї методики. Таким чином, завдяки ефекту новизни та оригінальності використання інтерактивних методів за умови їх правильної організації в учнів підвищується інтерес до процесу навчання, формується їх світобачення, вони орієнтовно визначають життєву позицію, своє місце в сучасному світі. 

Кубик Блума как приём педагогической техники

О замечательном американском педагоге и психологе Бенджамине Блуме обычно говорят, как об авторе известной «Таксономии учебных целей». Эта замечательная система для алгоритмизации работы педагога.

И мало кто отмечает, что Б. Блум является и автором нескольких оригинальных приёмов педагогической техники. Один из них«Кубик Блума».
На гранях кубика написаны начала вопросов:
• «Почему»,
• «Объясни»,
• «Назови»,
• «Предложи»,
• «Придумай»,
• «Поделись»

Учитель (или ученик) бросает кубик. Необходимо сформулировать вопрос к учебному материалу по той грани, на которую выпадет кубик. Легко заметить, что вопросы во многом соответствуют основным идеям книг американского педагога и психолога. Б. Блум считал, что одной из основных задач школы является обучение решению проблем, с которыми придется столкнуться в жизни и умению применять полученные знания на практике к широкому кругу проблем. Эти идеи реализованы в кубике Блума.

К примеру, вопрос, начинающийся со слова “Назови…” может соответствовать уровню репродукции, т.е. простому воспроизведению знаний.

Вопросы, начинающиеся со слов “Почему…” соответствуют так называемым процессуальным знаниям. Ученик в данном случае должен найти причинно-следственные связи, описать процессы, происходящие с определённым предметом или явлением.

Отвечая на вопрос “Объясни…” ученик использует понятия и принципы в новых ситуациях, применяет законы, теории в конкретных практических ситуациях, демонстрирует правильное применение метода или процедуры.
И, конечно же, задания “Предложи…”, "Придумай…”, “Поделись…” направлены на активизацию мыслительной деятельности ученика. Он выделяет скрытые (неявные) предположения, проводит различия между фактами и следствиями, анализирует, оценивает значимость данных, использует знания из разных областей, обращает внимание на соответствие вывода имеющимся данным.
Причём можно заметить, что не только гораздо легче ответить на вопросы репродуктивного характера, но и сформулировать их.
Сложнее сформулировать вопросы, направленные на поиск причинно-следственных связей. Еще сложнее сформулировать вопросы-задания, начинающиеся со слов “Предложи…”, “Придумай…”, “Поделись…”.

Источник: http://didaktor.ru/kubik-bluma-kak-priyom-pedagogicheskoj-…/
Образец работы с кубиком Блума: http://hevemor.jimdo.com/дистанционное-обучение/кубик-блума/

5 креативних методів дізнатися, як учні засвоюють ваші уроки

Як отримати від учнів якісний зворотний зв’язок, щоб дізнатися, що вдається їм добре, а що потребує додаткових пояснень? Стандартне опитування не завжди може бути ефективним. Тоді на допомогу прийдуть креативні фідбеки (від англ. feedback — зворотний зв’язок). Вони перетворюють процес оцінювання на частину навчального процесу та втягують школярів у конструктивний діалог.

«Піца»

Для кого? Молодша та середня школа.

Намалюйте на ватмані чи дошці коло. Розділіть його на чотири частини-сектори. Зверху кожного «шматочка» цієї імпровізованої «піци» напишіть твердження: «Мені зрозуміло все, про що говорив учитель», «Мені було цікаво на цьому уроці», «Інформація була новою для мене», «Мені подобається тут і я чекаю наступних уроків/занять».

Тепер запропонуйте кожному учню поставити чотири цятки — біля кожного твердження. Поясніть їм, що чим ближче цятка до середини «піци», тим більше вони згодні з твердженням.

Навіщо?

Такий фідбек займає зовсім небагато часу (2-5 хвилин), проте дасть вам загальний зріз знань і вражень класу. Завдання такого типу не викликають внутрішнього супротиву в дітей. Адже не вимагають ніяких надзусиль: поставити цятку — це нескладно та швидко.

---

5 онлайн-сервісів для опитування учнів

Водночас, для вас така «піца» є діагностикою власної роботи. Якщо в результаті цятки знаходяться на периферії, варто подумати про зміни вмісту уроку та доступніший виклад для дітей, нові методи чи розвантажувальні трихвилинні ігри.

За потреби, якщо хочете отримати детальніший фідбек від класу, можна намалювати більше секторів.

«Долонька»

Для кого? Молодша школа.

Запропонуйте дітям обвести контури руки на аркушах паперу. Кожен палець — це місце, де записують відповіді на запитання.

Вказівний палець — «Мій настрій», великий палець — «Що цікавого я вивчив сьогодні?», середній — «Що було важко? Які я мав труднощі?», безіменний — «Мені не сподобалося сьогодні», мізинець — «Що б я хотів ще вивчити? Що мені було б цікаво?»

Навіщо?

Завдання такого типу демонструють дітям ще змалку, що їхня думка цінна та буде врахована вами. Це спонукає їх вчитися обдумувати та висловлювати свої відчуття.

А оскільки це відбувається в ігровій формі, діти не переживають стрес і не думають, що їх хтось оцінюватиме. Ви налагоджуєте довірливі контакти та робите своєрідну діагностику успіхів, труднощів та навчальних потреб дітей.

«Сьогодні я…»

Для кого? Середня та старша школа.

Візьміть м’яку іграшку чи м’яч. Розкажіть смішну історію, чому саме цей персонаж тепер житиме в класі.

Наприклад: «Це Боб, кажан із Пенсильванії. Боб любить подорожувати, а ще його дуже цікавить усе нове. Хоча йому вже 300 років, він не перестає читати книги та пізнавати світ. Зараз ми будемо відповідати на запитання: «Чого я навчився сьогодні?» та «Що мене здивувало, вразило, надихнуло сьогодні?», і передаватимемо Боба один одному».

---

4 гри проти дитячої агресії в середній школі

Діти відповідають на запитання та кидають іграшку. При цьому називають ім’я учня, якому вони передають слово. Аж поки іграшка не повернеться до вчителя.

Навіщо?

Історії та цікаві традиції запам’ятовуються. Учні охочіше долучаються до чогось, що має своє пояснення, здається їм близьким.

Такі фідбеки виконують дві функції: згуртування класу та отримання загальної інформації про те, що найбільше зацікавило учнів. Їхні відповіді допоможуть вам зорієнтуватися, як втримувати увагу класу та мотивувати навчатися.

«Дерево»

Для кого? Середня та старша школа.

Намалюйте на ватмані дерево з корінням та кроною. Роздайте дітям по два стікери одного кольору та по два — іншого. Завдання — написати дві речі, які запам’яталися чи сподобалися на уроці, і дві — що не сподобалися чи були нецікаві. Перші стікери діти ліплять на кроні дерева, другі — біля коріння.

---

7 матеріалів про найкращі освітні методики

Щоб гарантувати учням анонімність та спонукати їх до більшої щирості, не просіть їх підписувати стікери чи читати написане вголос. Просто подякуйте та пообіцяйте, що прочитаєте написане згодом.

Навіщо?

Такий тип фідбеків дає розширену інформацію про те, що цікавить учнів, а що здається їм нудним.

Крім того, за умови анонімності, учні можуть написати свою думку про ваш стиль викладання та особливості подання матеріалу. Це дасть широке поле для роздумів та пошуку нових рішень у викладацькій практиці.

«Валіза»

Для кого? Середня та старша школа.

Найкраще робити цей тип фідбека перед канікулами. Запропонуйте дітям намалювати валізу чи рюкзак — кому що більше до вподоби.

---

5 ігор проти дитячої агресії в молодшій школі

Усередині валізи учні малюють, пишуть слова чи речення. Усі вони є відповідями на запитання: «Що ти забираєш із собою з цього предмета?» Для тих, хто невдовзі закінчує школу, запитуйте так: «Що ти забираєш із собою зі школи?»

Навіщо?

Це допоможе в творчій формі підсумувати час, проведений у школі, переосмислити значення навчання та дружби.